20 листопада 2025 року команда ГО «Простір ідей» знову завітала до терцентру — місця, яке для багатьох внутрішньо переміщених осіб стало тимчасовим, але вимушеним домом. Тут живуть літні люди, люди з інвалідністю, ті, хто пересувається на візках. У кожного — своя історія втрати й мужності.

Ми приїхали з гостинцями, тістом,начинкою для випічки та підбіркою улюблених пісень для караоке. Разом готували сосиски в тісті, рогалики з маком, пухкі плюшки з сиром. На кухні стояв сміх, запах свіжого тіста й тихе, але таке тепле відчуття дому.

Коли заварили чай і всі зібралися за великим столом, почались перші щирі розмови.

«Знаєте, діти, от коли ви приходите — в нас ніби з’являється життя тут», — тихо сказала пані Неля, обережно тримаючи в руках свою ще теплу плюшку.                               

 А коли ввімкнули караоке — кімната наповнилася голосами. Українська пісня, за якою всі так скучили.

«Я ж усе життя говорила російською… а зараз ловлю себе на тому, що співаю й говорю українською. Бо серце так хоче», — усміхнулась пані Людмила, витираючи сльози.

Ми молилися разом. Тихо. Кожен своїми словами. Але всі — з однаковим серцем.

Цей день став часом єднання, тепла і довіри. Днем, коли люди знову відчули себе потрібними, почутими і не самотніми.  

Ми щиро дякуємо:
– New Hope Foundation та її керівнику панові Джону Річарду Пепперу — за постійну підтримку проєкту «Ділимося хлібом»;
– Івану Хмарі, директору КП «Маловисківський центр надання соціальних послуг»;
– Олені Горовій Кравченко — за турботу, натхнення та відкритість.

Разом ми творимо простір, де народжуються добро, пісня і надія.

#ГОПростірІдей #ДілимосяХлібом #МаловисківськаМіськаРада #NewHopeFoundation