Юний волонтер Ділимося хлібом у Маловисківській громаді
Дата публікації:
15 Січня 2024
Юний волонтер
Ділимося хлібом у Маловисківській громадіСело Олександрівка Маловисківської громади Квровоградської області розташоване на трасі міжнародного значення. Коли почалося повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, воно стало тим форпостом для багатьох людей, які тікали від війни, а це і тимчасовий притулок в місцевій школі , надання житла для тих, хто вирішив залишитися, і підтримка військових ,які проїжджали повз село.
- Волонтерську справу ми почали навесні 2022 року ,саме тоді до власника місцевого кафе, Миколи Сагайдака. в якому вже на той час безкоштовно годували військових, звернулись мешканці села Рубаний Міст Новомиргородської громади з проханням дозволити до нього приїздити і допомагати годувати воїнів своєю випічкою. Так почалася наша співпраця- згадує староста села , Валерій Бобринець
З перших разів, коли вони розпочали годувати військових собі в допомогу Валерій брав свого сина Миколку, на той час йому було 6 років, він залюбки їздив з батьком і йому це дуже подобалось. Хлопчик восени пішов у перший клас, тому доводилось, в цей день відпрошувати його зі школи і вчителька юного волонтера - відпускала.
Миколка зупиняв автомобілі на яких рухались військові і запрошував їх скуштувати домашніх страв , а вони з радістю погоджувались. Дехто з хлопців брав його на руки, обіймав ,цілував, дарував шеврони на згадку про них. Батька дуже здивовувало те, що хлопці ,які потрапляли до нас не вперше і в той день, коли Миколки не було , цікавились де він, пам’ятали як його звати, та передавали йому гостинці.
Звичайно,коли ГО "Простір ідей проводила сесію виготовлення Хліба в селі Олександрівка, без юного волонтера не обійшлося. Коли були спечені смачні смаколики, то Миколка разом з дорослими стали на узбіччі з ящиками з випічкою та став зупиняти на трасі машини з військовими. Коли воїни бачили, що дитина махає руками і просить їх спинитися, вони не могли проїхати повз. Ставали, виходили з машин, а Коля їм давав гостинці, свіжу випічку, що пахне теплом і домівкою. Хлопці були щасливі і стривожені водночас. Бо в кожного сім’я вдома, їх теж чекають діти. І дорослі були схвильовані до сліз.
На думку старости і водночас батька Миколки, головне не те, що ми захисників чи захисниць нагодували, а головне те, що вони отримали заряд позитивних емоцій. вони відчули, що про них хтось дбає ,хтось піклується, і хлопці самі говорять заради таких людей, особливо дітей, вони готові стояти до кінця, до Перемоги України.
Щира подяка Фундація імені князів-благодійників Острозьких за можливість долучитися до душевної ініціативи, Валерій Бобринец
за підтримку!
Коментарі
Залишити коментар
Поки немає коментарів. Будьте першим!